Центральна та Східна Європа на перехресті інформаційної агресії Кремля

Після втручання Москви у перебіг виборів за кордоном, маховик російської пропаганди продовжує набирати обертів: в цьому році на черзі парламентські кампанії в Чехії та Німеччині, а в наступному – в Угорщин


Материал опубликован в рамках проекта «Сектор безопасности Украины» Центра исследований армии конверсии и разоружения. Редакция может не разделять мнение автора.

Останні кібератаки на об’єкти критичної інфраструктури України та ряду інших країн продемонстрували готовність Росії й надалі підвищувати ставки в інформаційному протистоянні із Заходом. Чи готова Європа дати адекватну відповідь?

Згадаймо, що наприкінці травня поточного року президентом України було введено в дію рішення РНБО про заборону доступу до російських соціальних мереж ВКонтакте і Одноклассники, поштових серверів Mail.Ru і Яндекс. Плюс вже у червні було заборонено в’їзд 17 російським журналістам. Дебати довкола цих кроків Києва розгорнулись не лише в Україні.

Чергова занепокоєність ряду європейських інституцій була цілком очікуваною – свобода ЗМІ та свобода слова є головними європейськими цінностями. В той час як офіційні особи НАТО виказали переконання, що заборона доступу до російських соціальних мереж не обмежує свобод українських громадян, генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд, а також представники ряду впливових міжнародних організацій (де виділяються «Репортери без кордонів») недвозначно вказали Києву на попрання стандартів свободи слова.

На тлі подібних суперечок варто розуміти, що Україна, в принципі не збирається і не буде в змозі швидко, а головне, ефективно повністю перекрити доступ до російських ЗМІ в Інтернеті. За найскромнішими оцінками, забезпечення таких ініціатив оцінюється в 1 мільярд доларів США. Щодо заборонених порталів, то варто відзначити цікаву деталь: після резонансного рішення Києва «несподівано раптово» в істотній мірі (на 35%) зросла популярність браузера Opera завдяки вбудованій функції VPN (Virtual Private Network) – анонімного (прихованого) місцезнаходження в Інтернеті.

Європейцям слід було б замислитись над тим, що спонукало офіційний Київ прийняти таке політично непопулярне та сумнівне з точки зору технічного втілення в життя рішення про обмеження в Інтернеті на четвертий рік після анексії Криму. А замислитись там є над чим.

Українська влада переконана, що заборонені ресурси, особливо пошукова система Яндекс, перебувають під контролем російських спецслужб і системно використовуються для збору інформації та організації відповідних впливів та інформаційних атак проти України.

Дослідження інституту Political Capital (Угорщина) щодо інформаційних впливів Кремля як один із висновків вказує на те, що події в Криму 2014 року або так звана «російська весна» стали лише відправним пунктом інформаційно-пропагандистського походу не лише проти України, а й Заходу загалом. При цьому Київ виступає головним об’єктом атак – антиукраїнський наратив неодмінно присутній в інструментарії інформаційного впливу Росії на будь-яку країну Європи.

В Будапешті не залишились непоміченими результати дослідження української громадської організації «Детектор медіа» на предмет вразливості до російських впливів Угорщини, Чехії, України та Грузії у трьох вимірах - політичному, медійному та громадянського суспільства. За підсумками оцінок російських інформаційних впливів та захисної реакції на них саме Угорщина виявилася найбільш вразливою. Визначальну роль тут відіграє фактор політичної еліти, насамперед, через домінування в центральних державних ЗМІ партій Фідес (Fidesz-KDNP) та Йоббік (Jobbik), чиї антиєвропейські гасла активно резонує Кремль. (Із повною версією дослідження можна ознайомитись за посиланням).

Експерти Political Capital вказують на те, що уряд Угорщини досі не визнає інформаційних загроз з боку Росії. В той же час, в угорських Стратегії національної безпеки (2012 р.) та Стратегії кібернетичної безпеки (2013 р.) інформаційну війну визначено як одну із загроз національній безпеці держави. Дослідження 2016 року, проведене угорським Інститутом Закордонних справ і Торгівлі (Institute for Foreign Affairs and Trade - IFAT), продемонструвало маніпулятивний характер ролі та позиціонування Угорщини як «тарана» Кремля у інформаційній боротьбі проти Європейського Союзу в російській вітчизняній та міжнародній пресі.

Грузія є другою найбільш вразливою країною у зазначеному вище рейтингу «Детектор медіа». Її вразливість найкраще демонструє приклад висвітлення теми надання безвізу з ЄС – здавалось би з усіх боків позитивної події. Натомість російські та грузинські проросійські інформаційні канали впливу в унісон повідомили про те, що безвізовий режим не пов'язаний з довгостроковими реформами та європейською інтеграцією, однак зумовлений перспективою створення на грузинській території таборів для сирійських біженців з Європейського Союзу ...

На окупованих територіях українського Донбасу Москва не обмежується фізичним контролем території, а й намагається ізолювати ці території в інформаційному плані, в результаті чого місцеві жителі отримують виключно тенденційну чи відверто недостовірну інформацію з російських ресурсів або новостворених із подачі Кремля сепаратистських ЗМІ.

В українському Центрі досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) неодноразово звертали увагу на те, що в окупованих регіонах Донбасу та на території власне Росії ведеться активна вербовка добровольців до 1-го та 2-го армійських корпусів т.зв. ДНР/ЛНР (які є, по суті, структурними підрозділами ЗС РФ) та до армії найманців у Сирії. Аналітики центру вважають, що Москва не лише де-факто не веде боротьбу проти тероризму, а й виступає його джерелом, адже все більше бойовиків-вихідців з Росії та країн СНД (через Росію) беруть участь в екстремістських і терористичних актах під прапором Ісламської держави в Сирії та Іраку і руху Талібан в Афганістані.

Після втручання Москви у перебіг виборів за кордоном, маховик російської пропаганди продовжує набирати обертів: в цьому році на черзі парламентські кампанії в Чехії та Німеччині, а в наступному – в Угорщині. За оцінками словацького інституту Globsec Policy Institute популярність президента Росії Володимира Путіна серед населення Словаччини, Чехії та Угорщини сьогодні вища, ніж в канцлера Німеччини Ангели Меркель… А загалом в країнах Центральної та Східної Європи щонайменше 10 мільйонів людей регулярно споживають дезінформацію Росії або користуються «альтернативними медіа», прихованим господарем яких є Кремль.

Лорант ДЬЙОРІ (Lóránt GYŐRI), Political Capital, Угорщина

Володимир КОПЧАК, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

Материал опубликован в рамках проекта «Сектор безопасности Украины» Центра исследований армии конверсии и разоружения. Редакция может не разделять мнение автора.

Топ новостей сегодня

27 Июля, 2017 Четверг
больше новостей